Є у Римі церква,
Називається “Santa Scala”,
Я до неї завітала.
Глянувши вгору, вмить,
Бачу Мати Божа під хрестом стоїть.
Така сумна, що її болям меж нема.
По східцях святих
На колінах я йду,
Прощення за гріхи прошу.
Піднімаюсь по східцях вгору
І на другій сходинці, під склом,
Бачу я Святую Кров.
Мати Божа!
Яка подія в ту мить сталась,
Що Святая Кров пролилась?
Мати Божа відповідає:
“Ой, дитино моя,
Це – Перша світова війна.”
Була війна
І був роздор,
А потім ще й голодомор.
Піднімаюсь по східцях вгору
І на одинадцятій сходинці, під склом,
Бачу я Святую Кров.
Мати Божа!
Яка подія в ту мить сталась,
Що Святая Кров пролилась?
Мати Божа відповідає:
“Ой, дитино моя,
Це – Друга світова війна.”
Лилася кров
Гармати рвали
І вороги у нас стріляли.
Тюрми наші не пустували,
Народ ворогом прозвали,
І на Сибір відправляли.
Піднімаюсь по східцях вгору
І на останній сходинці, під склом,
Бачу я Святую Кров.
Мати Божа плачучи,
Промовила такі слова:
“Дитино – це чорний біль твого життя.”
martedì 6 gennaio 2009
Iscriviti a:
Commenti sul post (Atom)
Nessun commento:
Posta un commento