Любов – це таке почуття,
Якому меж нема.
За яке ти готовий
Віддати своє життя.
Материнським молоком,
Коли нас годували,
Тоді свою першу любов
Ми бачили в очах мами.
Материнська любов
Нас завжди зігрівала,
Бо мати дитині
Щасливої долі бажала.
Ми повиростали,
Стали вже батьки.
А якої долі для дітей і внуків
Хочемо ми?
А може такої,
Яку ми мали,
Що прислугами у панів
По всьму світу стали.
Ні! Хочемо щасливої долі
Для дітей і внуків.
Щоб ніколи вони не зазнали
Ні горя, ні розлуки.
Щоб краще вони жили,
Ніж жили колись ми.
Щоб у світі їх всі знали
І панами називали.
І не так, як нас тут знають,
Третім світом називають,
Бо забули вони,
Що княжого роду ми.
А тепер запитаємо себе,
Що таке любов є?
Чи вміли ми любити,
Найдорожче у житті захистити?
Волю і свободу –
Мрію українського народу.
Ми захищали?
Можливо в той момент спали?
А в Україні живе
Наша молодь дорога.
Вийшла в Києві на Майдан,
Щоб захистити свої права.
Культуру і вихованість
Всьому світу показала вона,
І як потрібно боротися
За свої права.
Вони стояли на морозі
І співали пісні.
Веселі такі були. –
Господи їх благослови!
Якщо ти не захищаєш
Україну Свою,
Значить, ти не любиш
І маму свою.
Наша рідна мати
На світ нас народила.
Україна – мати,
Єдина для нас Батьківщина.
martedì 6 gennaio 2009
Iscriviti a:
Commenti sul post (Atom)
Nessun commento:
Posta un commento